КОНСУЛЬТАЦІЯ  

«Координація дій інструктора з фізкультури та вихователів – важливий чинник ефективності фізкультурно – оздоровчої роботи»

           Основною формою фізкультурно - оздоровчої роботи в дошкільному закладі є заняття з фізкультури. Щоб заняття з фізкультури були максимально ефективними, рухову діяльність дітей на них треба організувати з урахуванням дидактичних принципів:

• послідовності;
• доступності;
• природовідповідності;
• системності.

           Отже, керуючись цими принципами, інструктор з фізкультури та вихователі при плануванні мають враховувати:

• етап формування рухових умінь і навичок;
• труднощі, що виникають під час засвоєння вправ;
• поєднання програмного матеріалу, засвоєного за попередній віковий період, з матеріалом поточного року;
• необхідність поточного впливу фізичних вправ на організм дітей.

           Часто інструктор з фізкультури, працюючи зі своїм планом, дає рекомендації вихователю лише щодо індивідуальної роботи з дітьми, які повільніше засвоюють програмовий матеріал. Вихователь враховує рекомендації інструктора з фізкультури, плануючи рухову діяльність на прогулянці та на фізкультурні заняття на свіжому повітрі, але зовсім не передбачає наступності у засвоєнні рухів, які вивчав з дітьми інструктор з фізкультури. Під час планування роботи з дітьми необхідно враховувати закономірності формування рухової навички. Знання закономірностей цього процесу забезпечить найбільш раціональний зміст кожного етапу навчання рухової дії, допоможе грамотно спланувати та реалізувати індивідуально - диференційований підхід до дітей.

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ РУХОВОЇ НАВИЧКИ

З погляду фізіології, кожна навичка має складну систему умовно - рефлекторних зв’язків між органами чуття, центральною нервовою системою, м’язами та внутрішніми органами. Тобто основою вироблення умінь і навичок є динамічний стереотип.

Динамічний стереотип - це послідовний ланцюг умовно - рефлекторних актів, які здійснюються у певному порядку і в певний час.

Процес оволодіння руховою дією починається з формування вміння, яке спирається на попередньо отримані знання щодо виконання вправи, яка вивчається, та особисто руховий досвід дитини. Систематичне повторення вправи, що вивчається, призводить до того, що вміння поступово переходять у рухову навичку.

Вивчення основного руху, тобто формування вміння, відбувається на заняттях, які проводить інструктор з фізкультури. І дуже важливо, щоб його подальша робота з формування відповідної рухової навички була чітко узгоджена з роботою, яку проводить вихователь.

Початковим етапом формування навички є виконання динамічного стереотипу в руховій зоні кори великих півкуль головного мозку дитини. Цей етап починається з першого ознайомлення з рухом, що вивчається, коли у дітей формується уявлення про спосіб його виконання, і закінчується вмінням виконати вправу в загальних рисах. Інтервали між заняттями, присвяченими навчанню нової рухової дії, на цьому етапі повинні бути по змозі короткими, щоб запобігти згасанню ще не стійких умовних рефлексів. Тому завдання вихователя - продовжувати вправляти дітей у тих рухах, які навчає Інструктор з фізкультури під час занять на свіжому повітрі, та широко використовувати відповідні вправи.

На другому етапі - поглибленого розучування руху - процес навчання будується відповідно до закономірностей удосконалення рухового вміння га його часткового переходу в навичку. Фізіологічний механізм формування рухової навички на цьому етапі характеризується:

• уточненням наміченої системи умовних рухових рефлексів;
• усунення надмірного м’язового напруження.

Уточнення системи умовних рухових рефлексів відбувається у міру концентрації нервових процесів у певних ділянках великих півкуль кори головного мозку. Тому у цей період вдалі спроби виконання рухів у дітей чергуються з невдалими.

Слід пам’ятати: на цьому етапі не можна поспішно включати рух, що вивчається, до ігор, які потребують значної рухливості. Доки рух не розучено у навчальних умовах, доти не слід повторювати його в іграх. Адже якість виконання недостатньо засвоєних рухів в обмежені проміжки часу (як цього вимагає ігрова ситуація) погіршується через те, що на максимальні швидкості сенсорні корекції у процесі виконання рухової дії значно ускладнюються.

Так, ще неусталена навичка може бути розформована.

           Завданнями вихователя на цьому етапі є:

• продовжувати вправляти дітей у рухах, що вивчаються, на прогулянці, використовуючи ігрові вправи, які мають конкретне рухове завдання: «Пройди по місточку», «Улуч у ціль», «Наздожени м’яч» тощо;
• попереджувати явище інтерференції (негативного перенесення навички), в основі раніше вироблені рухові навички справляють негативний, гальмівний вплив на формування нових споріднених навичок.

До уваги! Недоцільно навчати дітей одночасно двох видів стрибків доки діти не засвоять чітке виконання стрибка у довжину з розбігу, якого навчає інструктор з фізкультури, доти вихователю не слід вчити їх стрибати у висоту з розбігу. Не можна одночасно вчити дітей двох видів лазіння — однойменним та різнойменним способами. Те саме стосується і інших видів основних рухів.

Етап удосконалення та зміцнення динамічного стереотипу

На третьому етапі сформований динамічний стереотип удосконалюється завдяки збільшенню рухливості нервових зв’язків та пристосуванню до зовнішніх умов. Зміцнення динамічного стереотипу супроводжується постійною автоматизацією компонентів рухової навички.

Основна мета цього етапу - формування стійкої та пластичної навички.

Завдання вихователя на цьому етапі - використовувати рух у різноманітних рухливих іграх, які є основним засобом для вдосконалення базових рухів дошкільників усіх вікових груп.

Труднощі, що виникають під час засвоєння вправ

Щоб запобігти труднощам, які виникають під час засвоєння вправ, важливо знати:

• скільки занять потрібно присвятити вивченню певного руху;
• скільки разів на одному занятті необхідно повторювати рух для

формування вміння.

Член - кореспондент Національної академії педагогічних наук України, професор, доктор педагогічних наук Едуард Вільчковський експериментальним шляхом довів: складним видам основних рухів (стрибкам у довжину та висоту з розбігу, метанням предметів у ціль або на дальність) доцільно присвятити три-п’ять занять поспіль, з поступовим їх ускладненням. Навчити дітей правильно виконувати згадані рухи протягом одного заняття неможливо. Процес їх навчання тривалий і потребує більше часу.

Завдання вихователя — продовжувати повторювати ці рухи з дітьми під час прогулянок, використовуючи ігрові завдання та рухливі ігри.

До уваги! Кожний новий рух може бути успішно засвоєний лише за умови, якщо він спирається на попередній досвід дитини, та на вміння і навички, які раніше сформувалися і закріпилися.

Реалізація спільних проектів

Координація дій інструктора з фізкультури, вихователів та всіх педагогів навчально - виховного процесу у дошкільному закладі сприяє створенню належних умов для всебічного гармонійного розвитку дошкільників і забезпечує інтеграцію різних видів діяльності дітей. Адже під час інтегрованих занять пізнавальний інтерес, що виникає в руховій діяльності, спонукає дітей до активного пізнання, сприяє розвитку їх творчих здібностей. За допомогою рухової діяльності у дитини можна сформувати математичні уявлення, розвивати мовлення, ознайомлювати їх з довкіллям, здійснювати екологічне виховання.

Підходи до інтеграції різних видів діяльності дітей

• через інтеграцію навчальних завдань, яка полягає в одночасній реалізації на заняттях з фізкультури завдань з різних розділів програми. Наприклад, на початку заняття діти спостерігають за явищами природи, закріплюють основи культури спілкування тощо, а потім переходять до рухової діяльності;
• через включення рухів до інтегрованого заняття, де поєднуються знання з різних освітніх галузей на рівноправній основі, доповнюючи одне одного. Наприклад: ознайомлюючи дітей з поняттям «настрій», використовують рухи, музику, вірші, картини тощо;
• через певну послідовність занять. Наприклад, заняття з розвитку мовлення або ознайомлення дітей з природою проводять перед заняттям з фізичної культури, поєднуючи їх однією тематикою. А після проведення заняття з фізкультури набуті знання дітей закріплюють у конструктивній діяльності: на заняттях з ліплення, аплікації чи малювання. (Після читання казки «Дюймовочка» проводиться заняття з фізичної культури за сюжетом казки, тема продовжується й на занятті з малювання «Зустріч Дюймовочки з кротом».

Така побудова освітнього процесу потребує спільних зусиль усіх фахівців дошкільного закладу.

.